Досвід переможців
Як Норвегія відновлювала економіку після Другої світової війни
Повномасштабна війна, яку росія розв’язала проти України 24 лютого, триває вже третину року. Наша країна несе не тільки серйозні людські втрати (життя кожного українця – неоцінене), а й економічні.
Згідно з прогнозами Світового банку, ВВП України цього року впаде на 45%. Але від рашистської навали страждає весь світ.
Окрім того, що низка країн Африки й Азії опинилися на межі голоду через блокування росією українських портів і неможливість вивезти зерно й інші харчі, так світова економіка втратить не менш як 1 трлн дол. тільки у 2022-му. Очікується, що зростання світової економіки сповільниться до 2,9% з торішніх 5,7%.
Але економіка циклічна – після чергового спаду обов’язково відбувається підйом. Під час Другої світової війни світ в усіх сферах здавався доволі похмурим місцем, але країни зуміли доволі швидко оговтатися від потрясінь найстрашнішої катастрофи XX століття і вийти на якісно новий рівень. Нині європейці живуть якнайкраще за останні 100 років – довше, ситніше, заможніше… Принаймні так було до 24 лютого 2022 року.
Ми вже раніше розповідали про те, як відновлювали свої економіки Велика Британія та Франція. Сьогодні ж поговоримо про Норвегію – батьківщину вікінгів, яку підкорили нацисти.
«Мирна» окупація
У ніч з 8 на 9 квітня 1940 року нацисти розпочали операцію «Везерюбунг» (Навчання на Везері). Генерал Ніколаус фон Фалькенгорст повів XXI армійський корпус у наступ, який закінчився окупацією (як казали німці, «мирною» - ред.) Норвегії. Вона тривала до 8 травня 1945 року, тобто до капітуляції німецьких військ у Європі.
Свої дії Третій Рейх пояснював захистом країни від нападу Франції і Великої Британії, який нібито має відбутися найближчим часом, – відповідну ноту посол Німеччини вручив уряду Норвегії.
Річ у тім, що ще з часів Першої світової війни ця скандинавська країна зберігала нейтралітет. Їй, мовляв, не потрібно буде брати участь у жодній війні, якщо вона зберігатиме нейтральний статус.
Пацифізму зокрема сприяла Норвезька робітнича партія, яка перебувала при владі з 1933 року. Якраз з моменту, коли гітлерівська NSDAP стала єдиною керівною партією в Німеччині, а Сталін додушував українців Голодомором.
Так, напередодні війни Стортинг (парламент Норвегії – ред.) збільшив військовий бюджет коштом державного боргу, але, як з’ясувалося, більшість планів вчасно не реалізували.
Німці в Норвегії використовували свою улюблену тактику бліцкригу. Наземний наступ прикривали авіація та морські сили нацистів. Норвезька армія спромоглася до контратаки, але безуспішної.
Німецькі офіцери перед Національним театром в Осло, 1940 рік
.png)
Світлини з Норвезької кампанії 1940 року
Військовий опір норвежців мав не стільки військовий, скільки політичний ефект – королівська родина й уряд устигли виїхати з Норвегії і сформувати в Лондоні уряд в екзилі. Управляли торговим флотом, що обслуговувати потреби союзників по антигітлерівській коаліції.
Солдати буквально своїми грудьми захистили короля від захоплення.
Нацистам знадобилося 24 години, щоб знищити більшу та найкращу частину норвезького озброєння. Власне після цього спротив нащадків вікінгів захлинувся.
По завершенню бойових дій був створений рейхскомісаріат Норвегія з Йозефом Тербовеном на чолі. Для управління економікою окупованої країни – штаб військової економіки.
Нацисти не лише змогли випередити британців і французів, які могли б зайти в країну для посилення своїх позицій, але й отримали доступ до північних норвезьких портів, які не замерзають, і шведської залізної руди.
Що ж, нейтральний статус і невчасне виконання військового бюджету дуже дорого обійшлися країні.
Оголошення війни СРСР та Мілорґа
Під час окупації норвезькі підприємці активно співпрацювали з Німеччиною, хоча показник колаборантів був дуже низьким – близько 10% норвежців підтримали окупацію.
Станом на 1 січня 1942 року 263 місцеві підприємства виконали замовлення вермахту на майже 60 тис. марок.
Нацисти направляли на територію країни радянських військовополонених (усього близько 80 тис. осіб), щоб ті виконували будівельні роботи.
Окупанти скасували монархію і дозволили створити так званий «Національний уряд», який очолив Відкун Квіслінг – колишній міністр оборони Норвегії. Саме цей маріонетковий уряд оголосить у серпні 1943-му війну СРСР.
Визволення Норвегії розпочалося у жовтні 1944 року, коли бійці РСЧА звільнили частину норвезького Фіннмарка.
Солдати вермахту, які базувалися в Норвегії, і місцеві поліцаї капітулювали перед союзниками без бою 8 травня 1945 року. Після цього з підпілля вийшла 40-тисячна армія Мілорґа (норвезький рух опору – ред.) та взяла на себе охорону порядку.
Гіммлер у Норвегії. На фото він разом з Квіслінгомі рейхскомісаром Норвегії Йозефом Тербовеном
Післявоєнні реформи
Економіка Норвегії не зазнала значних втрат під час війни, саме тому її повоєнне відновлення відбувалося швидкими темпами. Уже в 1946 році рівні ВВП та споживання досягли показників, що фіксувалися до війни.
До 1973-го ВВП країни стабільно збільшувався в середньому на 5% на рік.
Норвегія за дуже короткий відтинок часу спромоглася пройти шлях від однієї з найбідніших країн на початку XX століття, до найбільш заможних і щасливих, якою вона є сьогодні.
А все реформи. Уряд Норвезької робітничої партії розбудував мережу державних підприємств, зокрема металургійних. На підприємствах створювалися виробничі комітети для участі в управлінні. Держава контролювала виробництво та ціноутворення.
На утримання дітей передбачалися державні виплати, на освіту видавалися пільгові позики. І це неповний перелік, що було зроблено в стислі терміни.
У 1946 році Стортинг ухвалив закон про одноразовий податок на прибутки, отримані в роки війни. У 1947-му Норвегія долучилася до плану Маршалла та Генеральної угоди з тарифів і торгівлі – саме з неї виникне Світова організація торгівлі у 1995 році.
1949-го Норвегія вступила в НАТО.
План Маршалла – програма економічної допомоги європейським державам після Другої світової війни. Її представив у 1947 році держсекретар США Джордж К. Маршалл. Запрацювала вона у квітні 1948-го. Що цікаво, участь у програмі пропонували СРСР та його сателітам, ті за вказівкою Йосипа Сталіна відмовилися. Програма реалізовувалася чотири роки – до 1952-го. Країни Західної Європи протягом двох десятиліть після відчули небувале зростання та процвітання.
До 1949 року торговий флот досяг рівня 1940-го, індекси промислового виробництва та будівництва житла перевищили показники 30-х років. Тобто країна не просто відновлювалася, а активно розвивалася.
У 1957 році парламент ухвалив закон про загальну пенсію, який запрацював через два роки – у 1959-му.
У 1950-1960-х роках норвежцям доводилося працювати 45 годин на тиждень, згодом тривалість робочого тижня знизили до 42 годин. Працівникам надавалася чотиритижнева відпустка.
Покращення соціального становища трудящих значною мірою було наслідком великих страйків у 1955 (10 тис. транспортників) та 1956 роках (25 тис. будівельників та 15 тис. лісорубів).
.png)
Селітровий завод у Норвегії, 1955 рік
Паралельно відбувалося укрупнення сільськогосподарських підприємств, що призвело до зростання виробництва продукції.
У школах була встановлена 9-річна освіта. Одиноким матерям виплачувалася фінансова допомога. Також уряд створив Національну адміністрацію соціального забезпечення.
У 1960 році Норвегія вступила в Європейську Асоціацію Вільної Торгівлі, але тісніші зв’язки з іншими країнами королівство встановлювало неохоче.
Усе через побоювання, що не зможе зберегти дрібне сільське господарство та рибальство. Саме рибальство забезпечувало державі основний дохід, а велика кількість норвежців заробляли рибальством собі на життя.
Європейська асоціація вільної торгівлі – зона вільної торгівлі, що об’єднує митні території чотирьох європейських країн, які не вступили до Європейського Союзу: Ісландії, Ліхтенштейну, Норвегії і Швейцарії. Така зона забезпечує країнам-членам режим вільної торгівлі товарами та послугами, а також гарантує вільний рух капіталів і фізичних осіб.
Нафтова епоха
Для країни все кардинально змінилося після відкриття в грудні 1969 року першого нафтового родовища Екофіск. Нафта була оголошена надбанням народу, як і всі інші природні ресурси Норвегії.
Промисловий видобуток нафти розпочався в 1970-му. Для безпосередньої участі держави у нафто- та газовидобутку 1972 року створили державну компанію Statoil. З 1975-го Норвегія розпочала експорт нафти.
Гроші від нафтових доходів використовуються на соціальні програми та Фонд загального добробуту. Кошти інвестуються в активи як всередині країни, так і зовні, що дозволяє збільшувати накопичення.
У 2017 році обсяг активів так званого «нафтового фонду» досяг 1 трлн доларів – це найбільший пенсійний фонд у світі.
Зростання доходів від продажу вуглеводнів дозволило Норвегії брати зовнішні позики в рахунок майбутніх прибутків від нафти й газу на підтримку інших галузей, зокрема суднобудування, та на реалізацію програм соціального й регіонального розвитку.
Але до 1970 року зовнішній борг країни досяг 30% ВВП. Уряд терміново розробив план з ліквідації заборгованості. Повністю погасити її вдалося до 2005 року.
З кінця 70-х за рівнем національного доходу на душу населення Норвегія посіла одне з чільних місць у Європі (1976 – третє місце в Західній Європі).
Сьогодні нафтогазова промисловість дає 20% ВВП Норвегії. Тільки 4% цих доходів іде напряму до бюджету країни. У Північному та Норвезькому морях експлуатується 60 родовищ нафти й газу, на черзі ще понад 130.
%201%20(4)%201%20(1).png)
Колишній співробітник норвезького Мінфіну Мартін Сканк (Martin Skancke): «Нафта – це підсилювач. Якщо її додати в економіку, де все добре працює і є демократичні інститути, то все стане ще краще».
За його даними, у 1995 році проводилося соціологічне дослідження, яке показало, що чим більше в країні нафти, тим бідніші її громадяни. Однак існують винятки – Канада та Норвегія.
Червоний травень 1968 року
У 1990 році в країні створили Нафтовий фонд. Його завдання – зберегти й примножити кошти, які країна отримує від продажу нафти та газу.
Формальним його власником є Міністерство фінансів королівства, але реальний розпорядник – Інвестиційне управління Банку Норвегії.
Фонд функціонує за такою схемою: державна частина прибутку відвидобутку вуглеводнів накопичується та інвестується в іноземні цінні папери. Уряд не може витрачати основний капітал фонду. До держбюджету направляється тільки необхідна частина щорічного прибутку. Максимум у 4% встановили 2001 року, хоча він неодноразово перевищувався, бо прибуток зашкалював.
З 1970-х років видобуток нафти допоміг розширити економіку Норвегіїта фінансувати норвезьку державу.
У 2006-му фонд перейменували в «Державний пенсійний фонд – Закордон». Але ніяким пенсійним фондом наразі він не є. Реальний і обов’язковий для громадян пенсійний фонд – «Державний пенсійний фонд – Норвегія» – інвестується всередині Скандинавії,
переважно в Норвегії, тоді як нафтовий фонд – це турбота про майбутні покоління. Вважається, що він буде допомогою бюджету в поствуглеводневий період.
З 2004 року в Нафтовому фонді функціонує етична рада, яка складається з п’яти членів – трьох жінок і двох чоловіків. Серед них – філософ, еколог, фахівець з етики та двоє юристів.
Завдання ради – виробляти моральні принципи інвестування коштів і перевіряти зроблені інвестиції на відповідність до них.
Після повномасштабного вторгнення в Україну уряд Норвегії заявив, що заморозить інвестиції країни в росії. У планах – розпродати активи, щоб повністю вивести Нафтовий фонд з російського ринку. російські активи фонду, які складаються з акцій 47 компаній, а також державних облігацій, на кінець 2021 року оцінювалися у 2,83 млрд доларів.
У норвезького фонду майбутніх поколінь кілька джерел доходу:
● дивіденди від 67% частки компанії Statoil;
● податкові надходження від інших нафтових компаній;
● доходи від володіння родовищами.
Але не вуглеводнями єдиними. До фонду також спрямовуються кошти від експорту морепродуктів, будівельних матеріалів й інших товарів, вироблених у Норвегії.
Наші дні
Економіка Норвегії поєднує риси вільного ринку з державним регулюванням. 95% власності в Норвегії – у приватних руках.
Одним з основних понять норвезького управління є рівність. Але норвежці переконані, що рівність повинна бути конкурентною. Саме тому для досягнення рівних стартових умов у суспільстві забезпечується вільний доступ всіх норвежців до якісної освіти.
Також рівність чітко проглядається в оподаткуванні. Тут діє принцип: чим ти багатший – тим більше платиш. Це дозволяє забезпечити належний рівень добробуту населення, що уможливлює не тільки гідну пенсію, але й здатність молодих сімей придбати власне житло, яке через особливості ландшафту Норвегії коштує дорого. На вершині піраміди цінностей королівства стоїть людина, і держава всіляко про неї піклується.
%20(1).png)
Осло - столиця Норвегії
З червня 1958 року до 17 січня 1991 року королем Норвегії був Олаф V. Своїм гаслом він обрав слова: «Все для Норвегії». Король був дуже популярним серед норвежців, за що його прозвали «народним королем». Олаф пересувався країною без охорони та не мав жодних пільг. Під час енергетичної кризи, коли уряд жорстко обмежив користування автотранспортом, король він їздив у справах трамваєм.
.png)
Бе́рген - друге по розміру місто у Норвегії
В Норвегії немає олігархів. Тут не вклоняються золотому тільцю, до грошей ставляться по-норвезьки прохолодно, але вміють їх заробляти та накопичувати.
До найбільш розвинутих галузей промисловості належать:
● машинобудування
;● суднобудування;
● целюлозно-паперова;
● металообробна;
● хімічна;
● деревообробна;
● рибна промисловість.
Норвегія посідає друге місце у світі та перше в Європі за експортом риби, яка продається у 140 країнах.
Сільське господарство країни задовольняє потреби населення у харчах, хоча тільки 3,5% земельних площ Норвегії придатні для обробки.
Основу галузі складає тваринництво – проблем з м’ясом і молочними продуктами норвежці не мають. Овочі та фрукти вирощуються в такій кількості, що дозволяє експортувати черешню і полуницю до Західної Європи. А от виробництво зернових лише на 40% покриває потреби внутрішнього ринку.
Важлива галузь економіки королівства – це лісництво. Лісовий фонд країни складає понад 12 млн га. Близько 78% лісів Норвегії належить сімейним господарствам, 12% – державі та комунам, ще 3% – приватним компаніям. Ліс дає важливу експортну сировину: деревину, папір, картон, целюлозу, меблі тощо.
Водночас Норвегія – одна із найбільш екологічно дружніх країн. Норвежці розуміють, що якість їхнього життя безпосередньо залежить від стану навколишнього середовища.
– Гаральд V, король Норвегії
«То що ж таке Норвегія? Норвегія – це високі гори та глибокі фіорди. Це широкі простори та скелясті узбережжя. Це острови й архіпелаги. Це пишні сільськогосподарські угіддя та хвилясті болота. Море охоплює береги Норвегії на півночі, заході та півдні. Норвегія – це опівнічне сонце та полярна ніч. Це суворі зими та м’які зими. Це спекотне літо та холодне літо. Норвегія – довга і малонаселена країна. Але насамперед Норвегія – це її народ».